понеділок, 12 січня 2026 р.

 

Лабораторна робота № 6

Дослідження роботи напівпровідникових діодів.

Мета роботи: Визначити і порівняти залежності сили струму від напруги для напівпро-відникових діодів різних типів.

Прилади й приналежності: Установка для вивчення вольт-амперної характеристики напівпровідникових діодів.

Теоретичні відомості

Перш, ніж приступати до вивчення даної лабораторної роботи, ознайомтеся з положен-нями зонної теорії (див. Додаток № 6.0 до робіт з фізики твердого тіла).

1. Властивості p - n-переходу.

Основна структурна комірка величезного числа напівпровідникових прила-дів називається p-n-переходом. Розглянемо в загальних рисах фізичні процеси, які відбуваються в p- n-переході.



Нехай дві ділянки напівпровідника з провідностями різного типу розділяє плоска межа (рис. 1): ліворуч від неї розміщений напівпровідник р-типу, праворуч - напівпровідник n-типу.

Іони донорної домішки позначені кружком зі знаком «+», і іони акцепторної домішки позначені кружком зі знаком «– ». Іони (кружки) знаходяться в вузлах кристалічної решітки, а дірки і електрони (білі і чорні точки) можуть переміщати-ся по кристалу.

У р-області основними носіями струму є дірки. Однак, в цій області є також невелике число неосновних носіїв - електронів, що виникли внаслідок розриву ко-валентних зв'язків за рахунок теплового руху атомів кристала.

Відповідно, в n-області основні носії струму - електрони, а неосновні носії - невелике число дірок.

Внаслідок значної різниці в концентрації електронів і дірок по різні боки від переходу відбувається дифузія дірок з р-напівпровідника, де їх концентрація вище, в n-напівпровідник, де концентрація дірок нижче. Електрони дифундують в протилежному напрямку - в напрямку n→ р.

Дифундуючи у зустрічних напрямках через прикордонний шар, дірки і еле-ктрони рекомбінують (з'єднуються) між собою. Рекомбінація призводить до зник-нення пари електрон провідності - дірка.

Такий зустрічний процес дифузії заряджених частинок еквівалентний елек-тричному струму Ioсн через p - n-перехід, який проходить з р-області в n-область. Цей струм основних носіїв заряду називається дифузним.

В р- області після відходу дірок поблизу межі розділу залишаються нерухо-мі негативні іони акцепторної домішки, заряд яких тепер не компенсується дірка-ми. Вони утворюють негативний просторовий заряд (рис. 1).

В n- області внаслідок відходу електронів поблизу межі залишаються неру-хомі позитивні донорні іони, заряд яких тепер не компенсується електронами. Во-ни утворюють позитивний об'ємний заряд в прилеглому шарі (рис. 1).

Таким чином виникає подвійний електричний шар в p - n-переході і контак-тна різниця потенціалів. Напруженість електричного поля подвійного шару Е конта-кта спрямована від n- до р - напівпровідника (рис. 1).

Контактне поле перешкоджає подальшому переходу дірок - направо, а елек-тронів - наліво, тобто перешкоджає дифузному струму основних носіїв струму.

Зате подвійний електричний шар в p - n-переході сприяє руху неосновних носіїв заряду - дірок з n-області і електронів з р-області. Такий «дрейф» зарядже-них частинок через перехід являє собою електричний струм Iнеосн, який спрямова-ний протилежно дифузному струму і називається дрейфовим.

В умовах термодинамічної рівноваги, яка встановлюється в p - n-переході, якщо до нього не прикладена зовнішня різниця потенціалів, дифузний струм Ioсн за величиною точно дорівнює дрейфовому Iнеосн, обидва струми компенсують один одного і повний струм через перехід дорівнює нулю.

Область p - n-переходу збіднена рухливими носіями заряду, тому що тут за-вдяки зустрічному потоку електронів і дірок відбувається їх інтенсивна рекомбі-нація. З цієї причини область p - n-переходу має набагато більший питомий опір, ніж весь кристал напівпровідника, і називається «запірним шаром».

Товщина шару p - n-переходу становить приблизно частки мікрометра, а ко-нтактна різниця потенціалів - десяті частки вольта. Носії струму в змозі подолати таку різницю потенціалів тільки за температури в десятки тисяч градусів, тобто за звичайних температур контактний шар є запірним.

3

Опір запірного шару можна змінити за допомогою зовнішнього електрично-го поля. При цьому можливі два варіанти.

1. Прикладемо до кристалу зовнішню напругу так, щоб високий потен-ціал «+» був поданий на р-область, а низький потенціал «–» був поданий на n-область (режим прямої напруги) (рис. 2).

Тоді зовнішнє електричне поле в кристалі Езовн буде направлено протилежно полю контактного запірного шару Еконт. Зовнішнє поле викличе рух дірок з облас-ті р-напівпровідника і електронів з області n-напівпровідника до межі p - n-переходу. (рис. 2).



Рухаючись назустріч, електрони і дірки рекомбінують один з одним, струм основних носіїв зростає. Струм ж неосновних носіїв залишиться практично без змін. Отже, результуючий струм стане відмінним від нуля. Зниження потенціаль-ного бар'єру пропорційно прикладеній напрузі. При зменшенні висоти бар'єру струм основних носіїв, а, отже, і результуючий струм, швидко зростатиме. Таким чином в напрямку від р-області до n-області p - n-перехід пропускає струм, сила якого швидко зростає при збільшенні прикладеної напруги. Ця напруга називаєть-ся прямою (або пропускною). Розрахунок показує, що зі збільшенням напруги струм експоненціально зростає (рис. 4).

Електричне поле «піджимає» основні носії до межі між областями, внаслі-док чого ширина перехідного шару, збідненого носіями, зменшується. Відповідно зменшується і опір переходу, причому тим сильніше, чим більшою є напруга.

2. Тепер докладемо до кристалу напругу протилежного напряму, щоб «+» був підключений до n-області, а «-» був підключений до р-області. (Режим зворотної або запірної напруги).

Тепер напрямок зовнішнього електричного поля Е зовн буде збігатися з на-прямком контактного поля Еконт (рис. 3).



У цьому випадку зовнішнє поле буде підсилювати поле контактного шару і зумовить рух електронів і дірок від межі p - n-переходу в протилежних напрямах.

4

Поле, що виникає в кристалі при накладенні зворотної напруги, «відтягує» основні носії від границі між областями, що призводить до зростання ширини пе-рехідного шару, збідненого носіями. Відповідно збільшується і опір переходу. Отже, p - n-перехід має в зворотному напрямку набагато більший опір, ніж в пря-мому.

В даному випадку через p - n-перехід проходить лише невеликий струм (він називається зворотним), цілком обумовлений неосновними носіями. Струм неос-новних носіїв (зворотний струм) не залежить від величини контактного поля, а визначається концентрацією цих носіїв, яка дуже мала в порівнянні з основними носіями.

Вольт-амперна характеристика p-n-переходу зображена на рис. 4.



Зворотний струм швидко сягає наси-чення, тобто перестає залежати від U. Тіль-ки при дуже великій зворотній напрузі сила струму починає різко зростати, що обумов-лено електричним пробоєм переходу (див. пунктир на лівій гілці на рис. 4).

Напрям зовнішнього поля, в якому ро-зширюється запірний шар і p - n-перехід не пропускає електричного струму, називаєть-ся зворотним або запірним.

Прямий струм на кілька порядків пе-ревищує зворотний струм.

2. Способи отримання p-n-переходів

Напівпровідникові діоди за конструкцією р-n-переходу поділяють на діоди з площинними контактами і діоди з точковими контактами.

5

Створити р-n-перехід механічним з'єднанням (притисненням) електронного та діркового напівпровідників неможливо, навіть якщо контактні поверхні є ре-тельно відполірованими. Такі поверхні завжди містять величезну кількість різно-манітних домішок і дефектів, які сильно змінюють властивості напівпровідників.

Один з методів створення р-n-переходу - метод сплавлення. Наприклад, в тонку пластинку монокристала з дуже чистого германію з електронним типом провідності вплавляють з одного боку шматочок ін-дію (рис. 5).



При нагріванні в вакуумі атоми індію дифунду-ють в германій на деяку глибину. Після охолодження розплаву на ділянці, в яку проникають атоми індію, провідність германію стає дірковою, а решта кристалу зберігає електронну провідність. На внутрішній гра-ниці обох ділянок з провідністю різного типу виникає р-n-перехід.

Інший спосіб отримання р-n-переходу - ство-рення на поверхні кристала n-типу за допомогою хі-мічних реакцій монокристалічної плівки з провідніс-тю р-типу.



У точковому германієвої діоді (рис. 6) до крис-тала германію 1 з провідністю n-типу притискаєтьсятонкий вольфрамовий дріт 2 вістрям, покритим алю-мінієм. Якщо через діод в прямому напрямку пропус-тити короткочасний імпульс струму, то внаслідок нагрівання різко зростає дифузія алюмінію в германій. Поблизу точкового контакту формується збагачений алюмінієм шар германію з провідністю р-типу. На гра-ниці цього шару з основним кристалом ге-рманію утворюється р-n-перехід. Завдяки малій ємності контактного шару точкові ді-оди використовуються для випрямлення високочастотних електричних коливань.

У лабораторній роботі пропонується отримати порівняльну характеристику випрямляючих властивостей для трьох типів напівпровідникових діодів: КД 521 - силіцієвий низькочастотний діод, КД 226 - силіцієвий високочастотний діод і

Д 9К - германієвий точковий діод.

3. Вимірювання

1. Включити прилад, як вид дослідження вибрати «Дослідження вольт-амперної характеристики діода».

2. В якості об'єкта дослідження вибрати напівпровідниковий діод КД521;

3. Змінюючи пряму напругу від 0 до 0,6 В з кроком 0,05 В і зворотну напру-

га від 0 до 30 В з кроком 5В, визначити відповідні значення прямого і зворотного

струму. Дані вимірювань занести в таблицю.

4. Повторити такі ж вимірювання для напівпровідникових діодів КД 226

і Д 9К;

5. Результати вимірювань занести в таблицю. За даними дослідів побудува-

ти графіки залежності I = ( ) U f для трьох діодів.

6. Обчислити коефіцієнт випрямлення к=Іпрям/Ізв причому прямий і зворот-

ний струми беруться при однакових значеннях Uпр і U звор.

 


Таблиця 1 Диод КД521;

 

Напрям струму

U

I

k

< k >

Прямий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зворотний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДиодКД 226

 

Напрям струму

U

I

k

< k >

Прямий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зворотний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диод Д 9К;

 

Напрям струму

U

I

k

< k >

Прямий

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зворотний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За результатами роботи зробити висновок - який з досліджених діодів має кращі властивості випрямлювати.Зворотний

За результатами роботи зробити висновок - який з досліджених діодів має кращі властивості випрямлювати.

Контрольні питання

1. Поясніть фізичні процеси, що відбуваються в р-n-переході.

2. Як пояснити односторонню провідність р-n-переходу?

3. Який вигляд має вольт-амперна характеристика р-n-переходу? Поясніть виник-нення прямого і зворотного струму.

4. Який напрям в напівпровідниковому діоді є прямим для струму?

5. Які типи напівпровідникових діодів вам відомі?

6. Чому через напівпровідниковий діод проходить струм (хоча і слабкий) навіть при запірній напрузі?

Література

1. Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. К.: Техніка, 2001. - Т.2.

2. Загальна фізика. Лабораторний практикум. : Навч. посібник. За заг. ред. І.Т.Горбачука.- К. Вища школа. 1992– 509 с.

Склали: І.П.Гаркуша, Е.А.Якунін

          Лабораторна робота №5

      

    Тема: Дослідження напівпровідникового діода.

Мета: дослідити залежність сили струму від напруги, що прикладена до напівпровідникового діода, розглянути способи включення напівпровідникового діода в електричні кола.

Обладнання: Комп’ютер архітектури ІВМ, Програма Work Bench Multisim 12.

 

Теоретичні відомості

Напівпровідниками називають речовини, які залежно від зовнішніх впливів (температури, домішок, опромінення та ін.) є або провідниками, або діелектриками. У напівпровідників провідність зростає зі збільшенням температури, а у металів зменшується.

Провідність чистих (без сторонніх домішок) напівпровідників, обумовлену підвищенням температури, називають власною провідністю.

Окрім власної провідності існує домішкова провідність напівпровідників. Вона виникає при введенні в кристалічну гратку чистої речовини атомів інших речовин, а також при порушеннях власної кристалічної гратки. Оскільки електричний струм виникає при дуже маленьких кількостях цих атомів або порушеннях власної гратки, їх в обох випадках для стислості називають домішками.

У свою чергу, домішкова провідність може бути двох видів: донорна (n-типу) і

акцепторна (р-типу).

Донорна провідність виникає у випадку, коли атоми домішки мають валентність вище ніж атоми основної речовини, а енергетичні рівні валентних електронів домішки розташовуються в забороненій зоні напівпровідника близько до вільної зони (нижче неї). Під дією зовнішнього електричного поля електрони з домішкового рівня легко переходять на рівні вільної зони, створюючи електричний струм. Прикладом є чотиривалентний напівпровідник германій, в якому деякі атоми замінені атомами п’ятивалентної сурми.

Акцепторна провідність виникає у випадку, коли атоми домішки мають валентність менше ніж атоми основної речовини, а домішкові рівні розташовані в забороненій зоні дуже близько до валентної зони, яка зайнята електронами, але вище неї. Під впливом зовнішнього електричного поля електрони з валентної зони основної речовини легко переходять  на вільні рівні акцепторної домішки, створюючи у валентній зоні так звані позитивні дірки. Оскільки вони, знаходячись в енергетичному спектрі основної речовини, володіють більшою рухливістю, ніж електрони в акцепторній домішці, така провідність називається дірочною, або р-типу (позитивною). Прикладом є той самий германій з домішкою


тривалентного індію, який намагається приєднати до себе четвертий електрон із гратки германію.



Велике практичне значення мають з’єднання напівпровідників двох типів: n i p. Таке з’єднання називається напівпровідниковим діодом і може використовуватися як випрямляч змінного струму.


Рис 1

 Розглянемо явища, які відбуваються в місці контакту К двох провідників n- i p-типу (рис.1,а). Внаслідок теплового руху через місце контакту відбувається дифузія електронів і дірок. Напівпровідник n-типу втрачає електрони і тому заряджається позитивно. Водночас напівпровідник р-типу заряджається негативно. Поблизу межі поділу К утворюється подвійний електричний шар LL`, який створює контактне електричне поле, що перешкоджає дальшій однобічний дифузії електронів у напрямі n → p і дірок у протилежному напрямі. Концентрація носіїв струму в контактному шарі внаслідок їх рекомбінації набагато менша, ніж в об’ємі напівпровідника, тому цей шар називають запірним.

Прикладемо до контакту p-n напівпровідників зовнішнє електричне поле так, щоб струм проходив від напівпровідника р-типу до напівпровідника n-типу (рис.1,б). Дірки і електрони почнуть переміщуватися в напрямі до контакту. Опір запірного шару внаслідок


збільшення концентрації носіїв струму зменшиться, і через контакт піде більший струм. Цей напрям струму називається прямим.

Прикладемо до контакту p-n напівпровідників зовнішнє електричне поле в напрямі від напівпровідника n-типу до напівпровідника р-типу (рис.1,в). Під дією зовнішнього поля дірки і електрони рухатимуться вглиб відповідних напівпровідників, зона запірного шару збільшиться, а тому зросте і його опір. Сила струму, що проходить через контакт, зменшиться. Такий зворотній напрям струму називається запірним. На цих властивостях p-n переходу ґрунтується дія напівпровідникового діода. Здатність напівпровідникового діода проводити струм в одному напрямку краще, ніж в іншому, обумовлює його застосування для випрямлення змінного струму.

Однією з характеристик напівпровідникового діоду є залежність сили струму через p-n перехід від прикладеної напруги. При U > 0 (прямий напрям) опір  переходу  незначний і струм різко зростає; при U < 0 (зворотній напрям) опір великий і струм практично залишається незмінним до деякого значення U0 , при якому струм різко зростає. Така напруга називається пробивною.

 

Порядок виконання роботи

1.        Для дослідження залежності сили прямого струму від прикладеної напруги скласти електричне коло за схемою.

  


     2. Встановити номінали на схемі:

2.1. Напругу на джерелі живлення 12 Вольт.

2.2. Резистор R1 – 200 Ом.

2.3. Резистор R2 – 30 Ом.

2.4. Діод віртуальний.

 

 

3.     Потенціометром змінювати напругу прикладену до напівпровідникового діода (через 10%

від номінального значення), фіксуючи покази амперметра та вольтметра.

4.     Для дослідження залежності сили зворотного струму від прикладеної напруги скласти

електричне коло за схемою.

5.     Потенціометром змінювати напругу прикладену до напівпровідникового діода (через 10%

від номінального значення), фіксуючи покази амперметра та вольтметра.

6.     Результати вимірів записати до Таблиць:

 

                                                                                                                                             Таблиця 1

Напруга на діоді, В

 

 

 

 

 

 

 

 

Сила прямого

струму, мА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                              Таблиця 2

Напруга на діоді, В

 

 

 

 

 

 

 

 

Сила зворотнього

струму, мкА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.     За даними таблиць побудувати графіки (в одній системі координат) залежності сили

струму від прикладеної напруги. Вважати, що сила прямого струму і пряма напруга – додатні, а зворотні – від’ємні.

8.     За результатами досліджень зробити висновки.

 

                 Звіт має містити:

1.     Номер Лабораторної роботи, дату та номер комп’ютера.

2.     Тему та мету лабораторної роботи;

3.     Принципові електричні схеми, які використовуються в роботі;

4.     Результати досліджень у виді таблиць і графіків.

5.     Висновки, що базуються на аналізі отриманих результатів.

 

               Контрольні запитання

1.В двох однакових коробках містяться: в одній – напівпровідниковий діод, а в іншій

– реостат невеликого розміру. Кінці приладів з кожного ящика виведені назовні. Як визначити, в якій коробці розміщений напівпровідниковий діод?

2.Що таке "пробій" напівпровідникового діода?

3.Чому для отримання вольт-амперної характеристики напівпровідникового діода використовують дві різні схеми з’єднання приладів (чому в даних схемах необхідно змінювати включення амперметра